Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Стаття 1. Східна Україна - незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 2. Рівень автономії та суверенітету Східної України визначається відповідно до його чинної конституції.
Стаття 3. У територіальну одиницю Східної України входять міста Дніпро, Київ, Харків, Прип'ять нарівні з околицями та населеними пунктами округів цих міст.
Стаття 4. Людина, її права та свободи є найвищою цінністю. Дотримання та захист права і свободи громадянина - обов'язок держави.
Стаття 5. Єдине джерело влади Східної України – народ. Громадянин здійснює свою владу через органи місцевого самоврядування.
Стаття 6. Найвищим безпосереднім висловом влади народу є вільні вибори.
Стаття 7. Ніхто не може присвоїти владу Східної України. Захоплення влади чи присвоєння владних повноважень переслідується Кримінальним кодексом.
Стаття 7.1. Кожна особа має право перебувати в структурі лише однієї з гілок влади Східної України, в іншому випадку карається як порушення статті 7 конституції Східної України.
Стаття 7.2. Винятки з цього правила передбачаються рішенням Парламенту Східної України, і за умовчанням дозволені членам та Голові Парламенту (через їх членство в організації).
Стаття 8. Конституція Східної України має верховенство по всій території Східної України.
Стаття 9. Кожен громадянин Східної України має права, обов'язки та свободи, передбачені конституцією та іншими законами, на всій території Східної України.
Стаття 11. Державна влада Східної України поділяється на законодавчу, виконавчу та судову.
Стаття 12. Державну владу у Східній України здійснюють Президент Східної України, Парламент, Верховний суд, Кабінет Міністрів, Допоміжні організації Уряду, народ Східної України.
Стаття 13. Конституція Східної України має найвищу юридичну силу та застосовується на всій території. Закони та інші правові акти, які приймаються не повинні суперечити Конституції.
Стаття 14. Закони підлягають офіційному опублікуванню на сайті Верховної Ради. Неопубліковані закони, будь-які нормативно-правові акти, що стосуються права громадянина, не застосовуються.
Стаття 15. Громадяни можуть проводити мирні демонстрації, мітинги чи паради при дозволі уряду.
Стаття 16. Усі громадяни можуть виявляти законодавчу ініціативу. У разі схвалення з боку Глави Парламенту - Парламент зобов'язується розглянути цю ініціативу.
Стаття 17. Конституція не підлягає зміні будь-яким чином за винятком передбачених у розділі 4.
Стаття 18. Державна влада у Східній Україні заснована на принципі поділу влади і складається з трьох гілок влади: виконавчої, законодавчої та судової. Зайняття посад у двох і більше гілок влади одночасно забороняється.
Стаття 18.1. Кожна гілка влади виконує свої повноваження та є незалежною від інших гілок влади.
Стаття 18.2. Члени та Спікер Парламенту можуть займати посади в державних організаціях, і це не може розглядатися як порушення цієї статті.
Стаття 19. Зрада проти держави полягає у війні проти неї, підтримці ворогів держави або надання їм допомоги в будь-якому вигляді або формі.
Стаття 20. Державною мовою в Україні є українська мова.
Стаття 20.1. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Стаття 20.2. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Стаття 20.3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Стаття 20.4. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Стаття 21. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Стаття 21.1. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Стаття 22. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Стаття 23. Чорнобильська зона відчуження (м. Прип'ять та територія Чорнобильської атомної електростанції) є особливою територіальною одиницею Східної України, що має особливий правовий статус і режим.
Стаття 24. Чорнобильська зона відчуження підлягає міжнародному контролю в рамках виконання зобов'язань України щодо безпеки та охорони навколишнього середовища.
Стаття 25. Міністерство з Надзвичайних Ситуацій Східної України несе відповідальність за підтримку екологічної безпеки та здійснення моніторингу радіаційного стану в Чорнобильській зоні.
Стаття 26. Особливий режим управління Чорнобильською зоною визначається спеціальними законами та підзаконними актами, прийнятими Верховною Радою України.
ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА.
Стаття 21. Права та свободи одного громадянина не повинні порушувати права та свободи інших громадян.
Стаття 21.1. Права та свободи громадянина забезпечуються правосуддям Східної України.
Стаття 22. Кожен громадянин має право на недоторканність приватного життя, особисту та сімейну таємницю, захист свого імені, свободу слова, свободу права вибору та свободу голосу.
Стаття 23. Усі громадяни Східної України мають право збиратися мирно без зброї, проводити мітинги та демонстрації, попередньо обмовивши цей захід із Президентом. Інакше мітинг вважається несанкціонованим і припиняється законом. Його учасники та організатори підлягають покаранню згідно із законодавством.
Стаття 24. Усі громадяни Східної України рівні перед законом та судом.
Стаття 25. Органи державної влади та посадові особи зобов'язані забезпечити кожному можливість ознайомлення з документами та матеріалами, що безпосередньо зачіпають його права та свободи на першу вимогу. Необізнаність не звільняє людину від несення відповідальності.
Стаття 26. Житло недоторканне. Ніхто немає права проникати в житло громадянина проти його волі, крім підставі постанови суду.
Стаття 27. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як за рішенням суду.
Стаття 28. Примусова праця заборонена інакше, як за рішенням суду.
Стаття 29. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан";
Стаття 30. Кожен затриманий, ув'язнений, обвинувачений у скоєнні злочину має право користуватися допомогою адвоката з моменту затримання.
Стаття 31. Кожен обвинувачений у скоєнні злочину вважається невинним, доки його винність не буде встановлена вироком суду, який набув чинності.
Стаття 31. 1 У разі, якщо людина не подає заяву протягом 24 годин на оскарження наказне їй покарання за порушення, вона вважається винною за щиросердним визнанням.
Стаття 32. У суді обвинувачений не зобов’язаний доводити свою невинність, його винність зобов'язана довести сторона обвинувачення.
Стаття 33. Кожен засуджений має право на перегляд вироку у вищому органі, але не вище за верховний суд.
Стаття 34. Ніхто не повинен свідчити проти своєї волі. Заборонено свідчити лише з одного боку без згоди інший.
Стаття 35. Кожен має право на відшкодування державою збитків, завданих незаконними діями посадових осіб.
Стаття 36. Права і свободи громадянина можуть бути обмежені законом або набравши чинності указом/постановою.
Стаття 37. Влада гарантує свободу вибору, думки та слова своїм громадянам. Не допускається насильницьке переконання чи пропаганда.
Стаття 37.1 Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 38. Жодна особа не повинна притягуватися до відповідальності за злочин, караний смертю.
Стаття 39. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Стаття 40. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
ВИБОРЧА СИСТЕМА.
Стаття 42. Кожен громадянин України, який був народжений у Східній Україні і який проживає в ньому не менше п'яти років, має право брати участь у голосуванні.
Стаття 43. Парламент забезпечує реєстрацію політичних партій та проведення вільних виборів.
Стаття 43.1. Парламент забороняє використання неналежних прийомів, що завдають шкоди виборам, та передбачає дискваліфікацію виборців за наявності їх неосудності, ув'язнення або після дострокового звільнення внаслідок осуду за тяжкий злочин.
Стаття 44. Усі вибори проводяться на основі загального рівного прямого та вільного волевиявлення громадян Східної України при таємному голосуванні, що виключає можливість будь-якого контролю за волевиявленням громадян.
Стаття 44.1. Громадяни Східної України мають право брати участь у виборах незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового та посадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежності до громадських об'єднань, а також інших обставин.
Стаття 44.2. Участь громадянина Східної України у голосуванні є вільною та добровільною. Ніхто не має права впливати на громадянина з метою примусити його до участі або не участі у виборах, у підготовці та проведенні виборів, а також перешкоджати його вільному волевиявленню, якщо це не суперечить чинному законодавству.
Стаття 45. Вищою формою волевиявлення громадян країни з найбільш значущих питань загальнодержавного значення та для кожного окремого громадянина є Референдум, який виражається у голосуванні всіх мешканців Східної України
Стаття 46. Референдум не допускається щодо законопроектів з питань оподаткування, бюджету та амністії.
ЗМІНА КОНСТИТУЦІЇ
Стаття 47. Кожен пункт, або ж глава з Конституції, може бути видалена/змінена тільки за рішенням парламенту, прийнятим більшістю голосів (⅔ голосів ЗА) зі схвалення Офісу Президента. Законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною членів Парламенту України від конституційного складу Верховної Ради України.
Стаття 47.1. Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
Стаття 48. Президент Східної України має право подати прохання до парламенту на зміну Конституції.
Стаття 49. Зміна конституції відбувається з огляду на повноваження президента з метою підтримки статусу-кво.
Стаття 50. Зміна конституції може бути прийнятим з підпису його Президентом.
Стаття 51. Тривала затримка реакції на зміну є суворим порушенням і поштовхом для запуску процесу імпічменту. Максимальний час на підписання/накладення вето – 48 годин.
Стаття 52. Президент має право накладення вето на зміну конституції, у разі наявних причин причини при цьому пояснивши причину.
Стаття 52.1. 3 У разі використанням Президента право вето на внесення поправок до Конституції. Парламент має право провести повторне голосування за раніше запропонованим законопроектом, у разі якщо ¾ членів Парламенту проголосують за внесення поправок до чинної Конституції, то Парламент долає вето Президента і зміни до Конституції набувають чинності, яка замінюється підписом Спікера Парламента;
Стаття 53. У разі, якщо зміни стосуються безпосередньо судової гілки влади, обов'язково згода з боку Верховного Судді на цю зміну за наявності у того бачення альтернативної ситуації та за її здатності особисто аргументувати свою точку зору, підкріплену вагомими правовими даними, що спираються на Конституцію.
Стаття 53.1. За порушення статті 53, суддя має право на запуск процесу конституційного розгляду за підтримки прокуратури або без неї.
ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА
Стаття 55. Парламент Східної України є однопалатним.
Стаття 56. Глава Парламенту, тобто Спікер Парламенту, є третьою особою в Східній Україні, виконує обов'язки Президента, якщо відсутній сам Президент і Прем'єр-Міністр.
Стаття 56.1. У разі відсутності Голови Парламенту, тобто Спікера Парламенту, його обов’язки виконує Президент або Прем’єр-Міністр.
Стаття 57. Глава Парламенту обирається шляхом загального голосування членів Парламенту Східної України.
Стаття 57.1. Глава Парламенту не є представником від керівника організації та обирається строком на місяць.
Стаття 57.2. Одна і та сама особа може бути обрана більше двох разів поспіль.
Стаття 58. Кількість місць дорівнює: 23. 15 представників від державних структур, Глава Парламенту (Спікер), 7 народних депутатів ВРУ".
Стаття 59. Парламент обирається на 1 місяць.
Стаття 60. Представник від державної структури припиняє свої повноваження у разі, коли призначено нового керівника цієї організації.
Стаття 61. Внесення поправок до законів та винесення нових законопроектів проводиться виключно за механізмом прийняття законопроектів, з передачею на підпис Президента та особи, відповідальної за цей закон у разі внесення правок.
Стаття 62. Законопроект вважається схваленим у разі його підтримки більшістю (50%+1) від загальної кількості членів Парламенту;
Стаття 63. Ініціатор законопроекту зобов'язаний спочатку отримати згоду від Офісу Президента на введення того чи іншого законопроекту.
Стаття 64. Глава Парламенту здійснює своє керівництво та представляє парламент на всіх розглядах.
Стаття 65. Уряд Східної України зобов'язаний надати все необхідне для нормального функціонування Парламенту, а також забезпечити його безпеку.
Стаття 66. Спікер Парламенту веде та публікує журнал своїх засідань. Поіменне голосування заноситься до архіву.
Стаття 67. У період сесії Парламенту (під час засідання та участі у голосуванні за законопроект) Члени парламенту не підлягають залученню судової процедури і не можуть бути затримані співробітниками правоохоронних органів чи силових структур, а також за півгодини до та після засідань.
Стаття 68. Особа, яка намагається вплинути на голос або дії члена Парламенту при виконанні його законодавчих функцій шляхом підкупу, обіцянки винагороди, залякування або іншим нечесним шляхом, а також член Парламенту, на якого вчинено такий вплив, вважаються винними у скоєнні злочину.
Стаття 69. Кожен законопроект має бути поданий на підпис Президенту. Він стає законом після підписання Президентом та опублікування на державному порталі.
Стаття 70. Якщо будь-який законопроект не підписаний або не повернений Президентом протягом 48 годин після того, як був йому поданий, законопроект стає законом так само, якби він був підписаний Президентом, якщо тільки перенесення засідань законодавчих зборів не перешкоджає поверненню законопроекту – до у цьому випадку законом він не стає.
Стаття 71. У разі неможливості зборів Парламенту виконувати свої функції, Президент може своїм указом ухвалити, змінити чи призупинити закон лише на тимчасовій основі, до розгляду питання Парламентом.
Стаття 72. Президент дає за необхідністю зборам Парламенту інформацію про стан справ у Східній Україні та рекомендує до розгляду законодавчих зборів ті заходи, які, на його думку, необхідні та доцільні; він може за надзвичайних обставин скликати парламент і у разі розбіжностей щодо терміну перенесення засідань може відкласти їх на той термін, який вважатиме за можливе;
Стаття 73. Президент може своїм указом ухвалити, змінити чи призупинити закон лише на тимчасовій основі, до розгляду питання Парламентом.
Стаття 74. Президент має право винести будь-який законопроект, чинний закон, статтю чи поправку на референдум. Якщо референдум завершився більшістю голосів "За", предмет референдуму набирає чинності після підписання чинним президентом.
Стаття 75. Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України.
Стаття 75.1. Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.
Стаття 76. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Парламенту
Стаття 76.1.Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.
ВИКОНАВЧА ВЛАДА
Стаття 75. Президент є головою Східної України та прямим посередником, що з'єднує між собою гілки влади.Стаття 76. Президент Східної України обирається терміном 3 місяці.
Стаття 76.1. Підстави, за якими Президент може покинути пост достроково: 1. Президент може бути знятий Офісом Президента; 2. Президент може бути знятий з поста в ході державного перевороту; 3. Президент може бути знятий з поста процедурою імпічменту; 4. Президент може бути знятий народом, якщо протягом 3-х днів біля Верховної Ради України (- далі ВРУ) будуть мітинги (протести), які в обов'язковому порядку мають включати близько 100 чоловік; 5. За власним бажанням; 6. За станом здоров'я.
Стаття 77. Прем'єр-міністр Східної України призначається шляхом голосування кабінету міністрів або Парламенту, за погодженням з Офісом Президента.
Стаття 78. Премєр-Міністр Східної України обираєтсья терміном на 3 місяці.
Стаття 78.1. Підстави, за якими Прем’єр-Міністр може покинути пост достроково: 1. За власним бажанням; 2. За станом здоров'я; 3. Прем'єр-Міністр може бути знятий Офісом Президента; 4. За рішенням голосування Парламенту.
Стаття 79. У разі тимчасової відсутності Президента його повноваження делегуються Прем’єр Міністру. У разі тимчасової відсутності керівника міністерства/організації/департаменту/відділу його повноваження делегуються його безпосередньому заступнику. У разі довгострокової відсутності призначається ТВО (за згодою Офісу Президента).
Стаття 80. Президент визначає призначення на посаду Генерального прокурора, Верховного Судді при ухваленні від Офісу Президента.
Стаття 80.1. Президент визначає зняття з посади Генерального Прокурора при схваленні Офісу Президенту та наявних причин. Також Верховного Суддю усуває з посади Офіс Президенту Східної України.
Стаття 82. Кабінет міністрів та Прем'єр-міністр є апаратом виконавчої влади.
Стаття 82.1. Президент є куратором Прем'єр-міністра.
Стаття 83. Кабінет Міністрів має право розпустити парламент за наявності абсолютної більшості голосів (50%+1).
Стаття 83.1. За голос, відданий «За» розпуск парламенту в суді несе відповідальність кожен міністр, який його дав.
Стаття 83.2. Достроковий розпуск допускається лише у разі антиконституційних дій або відсутність роботи від Парламенту.
Стаття 84. До спектру прав Прем'єр-міністра щодо державного апарату входить:
Стаття 84.1. Прем'єр має право на вето.
Стаття 84.2. Вето прем'єр-міністра є слабким, поширюється виключно на виконавчу владу.
Стаття 84.3. Вето Прем'єр-міністра під час виконання його обов'язків прирівнюється до Президентського.
Стаття 84.4. Вето Прем'єр-Міністра передбачає відмову акта або інструкції з вимогою провести повторний розгляд голосуванням серед вищих чинів міністерства.
Стаття 84.5. Повторне накладення слабкого вето при винесенні позитивного вердикту від вищих чинів міністерства неможливе.
Стаття 84.6. Прем'єр-міністр має право бути присутнім на засіданнях Парламенту.
Стаття 84.7. Прем'єр-міністр має право вільного перебування на будь-якій території Східної України без згоди інших осіб, у тому числі з охороною.
Стаття 85. Прокуратура – орган виконавчої влади, який здійснює вищий нагляд за дотриманням законодавства, прав, свобод людини та громадянина.
Стаття 86. Генеральна прокуратура в особі Генерального прокурора Східної України є контролюючим, а також наглядовим органом усіх державних структур країни. Генеральна прокуратура від імені Генерального прокурора вправі вимагати будь-які доповіді, документи , які вважатиме за потрібне маючи на те законні підстави; стежить за забезпеченням рівномірного та адекватного дотримання законів, а також виступає як державний обвинувач і виражає інтереси жителів Східної України на судовому процесі. Якщо на думку Генерального прокурора будь-який закон застосовується неадекватно, обов'язком Генерального прокурора буде порушити кримінальне переслідування за порушення закону.
Стаття 86.1. Прокуратура - державний орган, який підпорядковується безпосередньо Президенту Східної України.
Стаття 87. Функції, повноваження та обов'язки прокуратури Східної України регламентуються законом “Про прокуратуру”.
Стаття 88. Будь-які зміни в діяльності прокуратури неможливі без схвалення чинного Генерального прокурора.
Стаття 89. Прокуратура Східної України є відповідальною та підзвітною перед Президентом, Кабінетом Міністрів та Парламентом Східної України.
Стаття 90. Прокуратура Східної України виконує такі функції:
- Представлення сторони обвинувачення в суді;
- Організація прокурорських перевірок;
- Здійснення наглядових заходів;
- Представництво інтересів держави у суді;
- Ініціювання прокурорських розслідувань;
- Контроль за виконанням ухвал суду.
СУДОВА ВЛАДА
Стаття 91. Вищим судовим органом є верховний суд.
Стаття 92. Верховний Суддя призначається Президентом при схваленні Офіса Президента. Судова влада Східної України очолюється Верховним Суддею, кандидатуру якого представляє Президент Парламенту, обрану ним на конкурсній основі. Затвердження кандидатури Верховного Судді приймається Парламентом шляхом відкритого голосування. Рішення «ЗА» приймається простою більшістю голосів членів Парламенту (50% +1 голос).
Стаття 93. До повноважень Верховного Суду входить офіційне тлумачення Конституції, перевірка нормативних актів, що приймаються, на предмет відповідності Конституції, а також створення та встановлення судових прецедентів, які надалі є самостійними нормами загального права. У випадку, є в законодавстві юридична колізія або можливість різного трактування, Верховний Суд має право створити судовий прецедент, який виправляє цю колізію або уточнює трактування законодавства.
Стаття 94. Судова система поділяється на: окружний, верховний суд.
Стаття 95. Судді підпорядковуються лише закону.
Стаття 96. Рішення Верховного суду є остаточним та оскарженню не підлягає.
Стаття 97. Верховний суд розглядає:
- кримінальні справи, передані у провадження Верховного суду від Окружного суду;
- кримінальні справи про злочини осіб, які обіймають вищі державні посади;
- кримінальні справи про державні зради, співробітництво державних службовців зі злочинними угрупованнями;
- справи, які з виходять з конституційних суперечок.
Стаття 99. Розгляд справ є відкритим.
Стаття 100. Запобіжні заходи визначаються за результатами судового засідання, суд зобов'язаний обрати один або кілька існуючих запобіжних заходів для обвинуваченого/учасника суду:
- Позбавлення волі
- Примусові роботи
- Грошова виплата
- Обмеження свободи
- Конфіскація майна (у разі відсутності грошей на виплату штрафу)
- Посадове покарання без або з правом на відновлення
- Видача догани
- Усунення з посади
- Зниження на посаді
- Зняття недоторканності
- Занесення до ЗЧС/ЧС організації
- Проведення лекції
Стаття 101.1. Обов'язки та права прокуратури регламентуються документом про "Прокуратуру Східної України"
Стаття 102. Суд має право на відхилення від законної норми покарання у разі наявності на те причин, у тому числі поведінка на судовому засіданні.
Стаття 103. Документ, що регламентує судову владу – “Судова система Східної України”.
Стаття 104. Верховний суддя має право на розпуск прокуратури та складу суду за викриття їх в антиконституційної діяльності зі схвалення схвалення Президента Східної України та Офісу Президента.
Стаття 105. Суддя після винесення вироку не має права його змінити будь-яким способом.
Стаття 106. Верховний суддя визначає склад Суддівської Колегії.
Стаття 107. Вироки судових інстанцій є обов'язковими до виконання. Невиконання та недотримання судових актів тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. Максимальний допустимий час виконання постанови - 24 години.
Стаття 107.1. Виняток Ордера, Максимальний допустимий час виконання ордера - 72 години.
Стаття 108. У разі відсутності керівництва організації – цю постанову зобов'язаний виконати Міністр Структури.
Стаття 109. Верховний суддя має право писати накази про покарання людини, якщо він сам зафіксував порушення.
Стаття 110. Судді мають повну базу даних усіх організацій для судових розглядів, крім засекреченої інформації.
Стаття 110.1. Верховний суддя має доступ до всієї засекреченої інформації, а також до всіх баз даних організацій для судових розглядів.
Стаття 111. Суди гарантують неупередженість під час розгляду справ незалежно від складу учасників процесу, за ознаками статевої, расової, національної, політичної власності та інших, не передбачених федеральним законом підстав.
Стаття 112. Неупередженість судді при прийнятті ним рішень забезпечується недоторканністю судді, яка гарантується Конституцією та законами.
Стаття 113. Рішення всіх судів мають бути в письмовій формі та обґрунтованими.
Стаття 114. Суддя позбавляється права діяти як суддя, коли є обвинувальний акт, що містить звинувачення судді у злочині.
Стаття 115. Адвокатура Східної України є публічно-правовою корпорацією. Особа, яка допущена та має ліцензію на ведення юридичної діяльності, є і повинна бути членом Адвокатури.
Стаття 116. У всіх судочинствах обвинувачений має право на допомогу адвоката для захисту.
Стаття 117. Основне джерело державної скарбниці Східної України – податки.
Стаття 118. Права управління державною скарбницею належить Президенту Східної України, Прем'єр-Міністру, Верховному судді, Голові Парламенту, а також Генеральному прокурору.
Стаття 119. Право управління передбачає право запиту виплат або надання дозволу на запит виплат.
ВОТУМ НЕДОВІРИ
Стаття 120. У разі відсутності посадових осіб Окружного суду, розгляд справ делегується Верховному суду.
Стаття 121. Оголошення вотуму недовіри можливе у разі голосування Парламенту або кабінету міністрів як перший етап.
Стаття 122. Вотум недовіри оголошується лише абсолютною більшістю. (50% +1)
Стаття 122.1. Вотум недовіри може оголошуватися всім посадовим особам державних організацій, як членам уряду, так і керівному складу організацій.
Стаття 123. Вотум недовіри не може бути застосований до Президента Східної України, для цього передбачена процедура імпічменту.
Стаття 124. Процедура оголошення вотуму недовіри членам кабінету міністрів/членам парламенту/керівництву держ.організацій/іншим посадовим особам:
Стаття 124.1. Ініціативу вотуму недовіри пропонує Парламент Східної України або міністр, відповідальний за цю структуру для кабінету міністрів.
Стаття 124.2. Перш ніж ініціювати вотум недовіри, обвинувач зобов'язаний надати всі докази Офісу Президенту та отримати письмове схвалення на розвиток справи.
Стаття 124.3. Парламенту Східної України потрібно проголосувати абсолютною більшістю (50%+1) для оголошення вотуму недовіри.
Стаття 124.4. Справа надсилається до Верховного суду.
Стаття 124.5. У разі схвального вердикту суду справа направляється до Офісу Президента. У разі схвалення Офісом Президента виноситься вотум недовіри.
Стаття 124.6. При успішному винесенні вотуму недовіри може бути запущена процедура усунення людини з посади.Стаття 125. При винесенні вотуму недовіри працівникові він автоматично усувається від будь-яких виконань своїх обов'язків і позбавляється повноважень, до того самого моменту, поки вирок суду із заявою від сторони винесення вотуму або особи, яка зазнала винесення, не набуде чинності.
Стаття 126. Процедура винесення вотуму недовіри Кабінету Міністрів ідентична для Парламенту.
ІМПІЧМЕНТ
Стаття 127. Імпічмент – процедура звільнення Президента з посади, залучення до суду вищих посадових осіб, які допустили грубі порушення закону.
Стаття 128. Процедура імпічменту.
Стаття 128.1. Ініціювати запуск процедури імпічменту може Спікер Парламенту або група семи членів Парламенту Східної України.
Стаття 128.2. Перш ніж ініціювати імпічмент, обвинувач зобов'язаний ще раз надати всі докази Офісу Президента та отримати схвалення на розвиток справи.
Стаття 128.3. Парламент проголосував абсолютною більшістю (50%+1) висуває вердикт про звинувачення проти посадової особи та надсилає запит до Верховного суду. Звинувачення мають бути дуже конкретизовані та деталізовані.
Стаття 128.4. Суд вислуховує справу про імпічмент як звичайну судову справу.
Стаття 128.5. Суд приймає рішення про звинувачення та прийняття імпічменту.
Стаття 128.6. Справа про імпічмент потрапляє на друге голосування Парламенту. Набір голосів абсолютної більшості (2/3).
Стаття 128.7. Справа прямує до Офісу Президента. У разі схвалення Офісом Президента імпічмент вважається закінченим і президент залишає посаду.
Стаття 129. Ініціювати процес імпічменту можна за умови проведення голосування парламенту та розслідування.
Стаття 130. Перед початком першого голосування парламенту, повинен бути інфікований запит та зняття недоторканності з президента.
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ПРЕЗИДЕНТА
Стаття 131. Президент має право на абсолютну політичну недоторканність.
Стаття 132. Діти, батьки та дружина(чоловік) Президента є недоторканними особами.
Стаття 133. Президент має право на перебування на будь-якій території Східної України.
Стаття 134. Президент має право на позачергове скликання кабінету міністрів та парламенту за наявності на те вагомих підстав.
Стаття 135. Президент має право просити про введення на розгляд до парламенту законопроектів зі схвалення Офісу Президента.
Стаття 135.1. Внесені президентом законопроекти не можуть бути піддані вето в майбутньому.
Стаття 135.2. До внесеного президентом законопроекту можуть бути внесені правки за погодженням спікера парламенту та президента.
Стаття 136. Президент має право вето.
Стаття 136.1. Вето Президента є сильним, у дії, що прирівнюється насправді підпунктами статті 135.1.
Стаття 136.2. При винесенні вето до законопроекту парламенту президент зобов'язаний прикріпити до нього свої рекомендації та/або вимоги
Стаття 136.3. Парламент може частково ухвалити вимоги або рекомендації президента, у такому разі законопроект юридично вважається новим, і до нього знову може бути додане вето.
Стаття 136.4. Парламент має право прийняти всі вимоги президента, тим самим внісши до законопроекту перелічені редагування. У разі законопроект вважається " незаперечним " , тобто на нього неможливо накласти заборону.
Стаття 137. Президент не має права накласти вето на вирок суду, за винятком випадків, наведених далі:
Стаття 137.1. Справа окружного суду на вищого представника Виконавчої або Законодавчої влади, який має високу або абсолютну недоторканність для переведення його до Верховного суду.
Стаття 137.2. Винесення вето до вироку вимагалося Офісом Президента
Стаття 137.3. Президент не має права накласти вето на судову справу, якщо з моменту вердикту суду минуло 48 годин.
Стаття 137.4. При винесенні вето до правового акта чи інструкції президент зобов'язаний прикріпити точну причину відмови акта чи рекомендації зміни.
Стаття 137.4.1. Кабінет міністрів має право проігнорувати вето президента та повторно винести акт. Тим самим міністр, який був ініціатором висування, може бути підданий санкції за правилами, зазначеними у главі 11 цієї конституції.
Стаття 137.4.2. Кабінет міністрів може частково ухвалити вимоги або рекомендації президента, у такому разі акт юридично вважається новим, і до нього знову може бути додане вето.
Стаття 137.4.3. Кабінет міністрів має право прийняти всі вимоги президента, тим самим внісши до акта перелічені виправлення.
Стаття 137.4.4. Кабінет міністрів має право відмовити президенту у внесенні правок та відмовитися вносити законопроект заново.
Стаття 138. Президент має право призупинення діяльності державних структур. За наявності цього вагомих причин.
Стаття 139. Президент має право на запровадження на території Східної України військового стану. За наявності на те вагомих підстав.
Стаття 139.1. Після введення Військового стану президент зобов'язаний надати докази для чого було введено воєнний стан верховному суду.
Стаття 139.2. Якщо верховний суд визнає, що воєнний стан був запроваджений даремно, суд виносить вердикт про видачу посадової догани.
Стаття 140. Президент має право на зняття будь-якої абсолютної недоторканності з посадової особи.
Стаття 141. Президент зобов'язаний дотримуватись кримінального та адміністративного кодексу, Правил Дорожнього Руху, конституції Східної України.
Стаття 142. Президент зобов'язаний контролювати діяльність кабінету міністрів, парламенту, суду та прокуратури.
Стаття 143. Президент зобов'язаний сприяти економічному, політичному, соціальному та духовному розвитку Східної України.
Стаття 144. Президент має контролювати діяльність державних організацій.
Стаття 144.1. Контроль президента повинен спиратися на правила, подані конституцією.
Стаття 144.2. У разі підозри на інтервенційну, антинародну, антидемократичну або інші види підривної діяльності Президент зобов'язаний скористатися привілеями зі статті 137.
СИСТЕМА САНКЦІОНУВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
Стаття 145.1. За будь-який вирок суду, який буде винесений, відповідає суддя, який безпосередньо виніс його. У такому разі будь-який незакономірний вердикт може бути зарахований як діяльність, що надає серйозний вплив на політичне життя країни, і відповідно до статті 7 покараний за найвищою строгістю покарання.
Стаття 146. За спробу втручання у справи Законодавчої чи Виконавчої влади суддя буде знято з посади. Під втручанням мається на увазі вимога внести той чи інший акт чи законопроект поза діями та регламентом суду, виконання обов'язків.
Стаття 146.1. За загрози вироком, будь-які махінації при винесенні вироку, або психологічний вплив на підсудних у або поза часом судового процесу, суддя буде представлений до зняття та занесення до чорного списку.
Стаття 146.2. У разі підозри на загрозу державній автономії парламент має право ініціювати процес винесення вотуму недовіри будь-якому судді. У разі судовий процес винесення представляє Президент, чи його найближчий представник з виконавчої влади.
Стаття 147. Санкції у бік Виконавчої влади в особі Кабінету Міністрів
Стаття 147.1. У разі спроби порушення статусу-кво державної урядової системи, міністр, який виніс цю пропозицію, у разі вимоги президента буде покараний у регламенті, обмеженому зняттям відповідного міністра. Можливі санкції:
Стаття 147.1.1. Заборона висування державних нормативно-правових актів на невизначений термін.
Стаття 147.1.2. Поміщення під варту.
Стаття 147.1.3. Заборона голосу в кабінеті міністрів на невизначений термін.
Стаття 147.1.4. Зняття з посади міністра.
Стаття 147.1.5. Усунення від посадових зобов'язань на строк не більше тижня (інакше вважається зняттям).
Стаття 147.1.6. Грошовий штраф.
Стаття 147.2. У разі порушення міністром Конституції, міністр зобов'язаний понести покарання відповідно до тяжкості свого порушення. Порушення будь-якого глави конституції прирівнюється до державної зради, варіюється лише тяжкість покарання відповідно до конкретної порушеної статті.
Стаття 147.3. У разі порушення регламенту дій свого міністерства, халатне ставлення до посади та структури, міністр може бути знятий. Для цього потрібна згода президента, або вердикт Офісу Президента.
Стаття 148. Санкції у бік Законодавчої влади в особі парламенту
Стаття 148.1. У разі підриву чи спроби підриву державного апарату парламент може бути санкціонований аж до розпуску парламенту президентським указом.
Стаття 148.2. За ухвалення антидержавних, антидемократичних, антиурядових законів відповідальність несе Спікер. Покарання варіюється в проміжку від грошового штрафу до часткового або повного розпуску парламенту.
Стаття 148.3. За ігнорування прохання про введення на розгляд законопроекту з боку громадян або президента спікер парламенту може бути покараний зняттям з посади президентським указом.
Стаття 148.4. За викриття у хабарництві, фальсифікації голосування шляхом підкупу, упереджене винесення імпічменту або вотуму недовіри без вагомих доказів, всі члени парламенту, які проголосували "За", можуть бути звинувачені за статтею 7 цієї конституції.
Стаття 149. Взаємне санкціонування органів державної влади
Стаття 149.1. Вотум недовіри ( Глава 8 )
Стаття 149.2. Імпічмент ( Глава 9 )
Стаття 149.3. Урядовий ультиматум
Стаття 149.3.1. Урядовий ультиматум – метод впливу кабінету міністрів на парламент, або парламенту на кабінет міністрів.
Стаття 149.3.2. Урядовий ультиматум - міра, що застосовується для вимоги скасування будь-якого законопроекту або нормативно-правового акта виключно для підтримки статусу політичної системи країни.
Стаття 149.3.3. Використання урядового ультиматуму з метою запровадження реформи є порушенням процесу санкціонування і, по суті, прямим порушенням статті п'ятого першого розділу цієї конституції.
Стаття 150. Урядова безмовність
Стаття 150.1. Президент, з метою збереження статусу-кво Східної України, має право запустити процедуру "Урядової безмовності"
Стаття 150.2. Урядова безмовність забороняє будь-які взаємно знищуючі та взаємно обмежуючі дії від діячів гілок влади щодо один одного.
Стаття 150.2.1. Парламенту урядова безмовність блокує право на винесення вотуму недовіри у бік вищого представника судової або виконавчої влади, забороняє виносити на розгляд законопроекти про зміну конституції, розпочинати процедуру імпічменту до закінчення цієї процедури. За кожне порушення цієї статті набуває чинності стаття 148.
Стаття 150.5.2.2. Судовій системі забороняється ініціювати конституційні засідання без дозволу Президента, виносити вироки найвищим посадовим особам кожної гілки влади. Блокується вся Конституційна інстанція суду, і в ній може бути лише той позов, який вимагає президент, аж до завершення дії цієї процедури. За кожне порушення цієї статті набуває чинності стаття 145.
Стаття 150.5.2.3. Виконавчій владі в особі кабінету міністрів забороняється внесення будь-яких актів, що обмежують державну владу, розпуск парламенту та вплив на дії інших гілок влади. За кожне порушення цієї статті набуває чинності стаття 147.
Стаття 150.5.2.4. Після ініціювання безмовності президентське вето стає абсолютним, спроба його обходу буде прирівняна до державної зради та порушення статті 7 цієї конституції.
Стаття 150.5.2.5. Урядова безмовність триває не більше десяти днів, і лише після зняття безмовності наказом президента взаємна діяльність влади відновлюється. У разі затримки закінчення цієї процедури знімаються обмеження у бік винесення імпічменту президенту.
Стаття 151. Тимчасовий президент
Стаття 151.1. Тимчасовий президент має право абсолютного вето, але він зобов'язаний оголосити причину накладання вето.
Стаття 151.3. Тимчасовий президент не має права змінювати закони Східної України.
Стаття 151.4. Під час дій тимчасового президента забороняється зміна конституції чи будь-які спроби її зміни (виняток: ініціатива Офісу Президента).
Стаття 151.5. Тимчасовий президент не має права формувати судову, законодавчу та виконавчу владу безпосередньо. Він не відходить від виконання своїх ранніх обов'язків під час переходу на посаду тимчасового президента.
Стаття 151.6. Тимчасовий президент не має права запустити процедуру "Урядової безмовності".
Стаття 151.7. Тимчасовий президент під час вступу на посаду зобов'язаний сформувати тимчасовий уряд, ці особи після закінчення його терміну підлягають зняттю зі своїх тимчасових постів та повертаються до постійних.
ЗАКОНИ СХІДНОЇ УКРАЇНИ
Стаття 152. Ієрархія нормативно-правових актів Східної України у порядку спадання:
- Конституція - має найвищу законодавчу чинність і є основним нормативно-правовим актом.
- Закони, Кодекси Східної України
- Укази Президента України
- Нормативно-правові акти уряду
- Статут організації – внутрішній нормативно – правовий акт. Статуту організації повинні підпорядковуватися ті люди, які перебувають у цій організації.
- Внутрішні правила та накази всередині державних структур.
Стаття 153. Члени Парламенту та всі посадові особи виконавчої та судової влади Східної України зобов'язуються, приносячи присягу або роблячи заяву, підтримувати цю Конституцію
Стаття 154. Внутрішні правила та накази всередині державних структур не можуть суперечити законам та Конституції. Інакше вони не мають юридичної сили, не повинні виконуватися і повинні бути скасовані керівником відповідного відомства.
Стаття 155. Це формулювання цієї підтвердженої Конституції є обов'язковим до виконання всіма фізичними або юридичними особами, що знаходяться на території Східної України. Конституція це закон прямої дії і розглядається у всіх варіаціях/проявах, надаючи спільні позиції до виконання.
НЕДОТОРКАННІСТЬ
Стаття 156. У Східній Україні законодавчо виділено три ступені недоторканності – Мала, Висока та Абсолютна.
Стаття 157. Абсолютну недоторканність мають Президент, Голова Верховного Суду, Глава Парламенту, Прем'єр-Міністр, Генеральний Прокурор.
Стаття 157.1. Зняття абсолютної недоторканності відбувається згідно з ухвалою Верховного суду або щодо винесення Вотума Недовіри
Стаття 157.2. Абсолютна недоторканність забороняє арешт, насильницькі силові заходи, заходи обмеження волі та інші, можливість покарання без вироку Верховного суду.
Стаття 157.3. Тимчасова видача абсолютної недоторканності неможлива.
Стаття 158. Високу недоторканність мають Міністри, Голова Окружного суду, Радник Президента, Перший заступник Голови Парламенту, Верховні судді.
Стаття 158.1. Зняття високої недоторканності відбувається згідно з ухвалою Верховного суда або написанням письмового указу президента.
Стаття 158.2. Висока недоторканність забороняє арешт, насильницькі силові заходи, заходи обмеження волі та інші, можливість покарання без вердикту суду.
Стаття 158.3. Тимчасова видача високої недоторканності можлива у разі захисту правоохоронними органами свідків особливо важливих справ, послів та сімей політичних діячів у разі виявлення небезпеки для їхнього життя чи здоров'я.
Стаття 159. Малу недоторканність мають: Сім’я Президента, Генерал СБУ та його Заступники, Прокурори, Окружні судді, особливі особи, яким вона була присвоєна з тієї чи іншої причини.
Стаття 159.1. Сім'я Президента має Малу недоторканність у вигляді захисту від політичних переслідувань та наклепів на сім'ю Президента безпосередньо.
Стаття 151.1.2. Честь сім'ї Президента охороняється законом.
Стаття 151.2. Мала недоторканність забороняє тимчасовий арешт, застосування силових заходів, заходів обмеження волі та інших, від силових структур. (Виняток: співробітники СБУ можуть затримати при прямому порушенні законодавства)
Стаття 151.3. Зняття малої недоторканності відбувається згідно з ухвалою Окружного Суду або вищої інстанції, указом Президента, на добровільній основі для "капітуляції"
Стаття 152. Посягання на осіб (у будь-якому вигляді), встановлених цією главою Конституції, у випадках, не передбачених цією конституцією, суворо охороняється законом, за порушення якого слідує кримінальна відповідальність.
Стаття 153. Особи та посади, які не передбачені цією конституцією недоторканністю не мають, крім випадків, встановлених цією конституцією.
ВІЙСЬКОВИЙ СТАН
Стаття 154. Військовий стан - це правовий режим у державі або її частині, як правило у воєнний час, проте може бути введений і у мирний час через внутрішні чинники, що встановлюються рішенням вищого органу державної влади у разі агресії проти держави або безпосередньої загрози агресії усередині держави. Військове становище у країні чи окремих її місцевостях запроваджується указом президента, який має бути негайно оприлюднено з радіо і телебаченню і офіційно опубліковано. Характеризується введенням у дію визначеної законом держави сукупності надзвичайних заходів щодо охорони державної безпеки та громадського порядку у країні. Встановлюється підвищена відповідальність (за законами воєнного часу) за непокору (невиконання) наказам та розпорядженням військової влади держави.
Стаття 155. Військовий стан передбачає суттєве обмеження деяких прав та свободу громадян, у тому числі таких основних, як свобода переміщення, свобода зборів, свобода слова, право на судовий розгляд справ, право на недоторканність майна тощо. Крім того, судова законодавча та виконавча влада переходить до рук Президента Східної України
Стаття 156. 3акони військового часу. Вводяться по всій території держави чи окремих місцевостях у разі агресії чи під безпосередньої загрози агресії; у період збройних конфліктів закони воєнного часу включають також закони та звичаї війни.
Стаття 157. Обмеження у зоні воєнного стану:
- масове переслідування політичних дисидентів, оголошення їх ворогами держави та повна зупинка їхньої діяльності.
- Оголошення комендантської години.
- Обмеження в'їзду, виїзду та свободи пересування, огляд, обмеження вибору місця проживання;
- Заборона на зброю будь-якого виду, включаючи вогнепальну, холодну зброю та хімічні речовини, які можуть бути перетворені на вибухові речовини.
- арешти та інші санкції без належної процедури.
- Посилений контроль на контрольно-пропускних пунктах з примусовим оглядом.
- Заборона свободи слова.
- Впровадження масштабних програм стеження та доносу.
- Повний контроль за ЗМІ.
- При запровадженні воєнного стану не проводяться вибори та референдуми, а повноваження виборних органів влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб автоматично продовжуються.
- евакуація важливих об'єктів та людей;
- посилення охорони громадського порядку, критичної інфраструктури та інших важливих об'єктів;
- військова цензура у сфері комунікацій;
- заборона мітингів та страйків;
Стаття 158. Військовий стан запроваджується з таких причин:
- засилання найманців, банд, терористичних угруповань;
- підрив конституційного ладу шляхом організації державного перевороту у країні;
- загроза життю та здоров'ю високопосадовцям уряду; (Президент, дружина президента, міністри всіх категорій)
Стаття 159. Залучення силових структур та органів для забезпечення режиму воєнного стану.
Для забезпечення режиму військового стану в порядку, встановленому нормативними правовими актами Президента, можуть бути залучені: Міністерство Охорони Здоров'я (при залученні переводитися до Військової Медицини), Кошти Масової Інформації.
При забезпеченні військового стану виконують такі завдання:
1) підтримка особливого режиму в'їзду на територію, на якій введено військовий стан, і виїзду з неї, а також обмеження свободи пересування нею.
2) участь у порятунку та евакуації населення, проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, боротьбі з пожежами епідеміями та епізоотіями.
3) охорона військових, важливих державних та спеціальних об'єктів, об'єктів, які забезпечують життєдіяльність населення, функціонування транспорту, комунікацій та зв'язку, об'єктів
енергетики, а також об'єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя та здоров'я людей та для навколишнього природного середовища.
4) охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.
5) участь у проведенні інших заходів щодо забезпечення режиму воєнного стану.
- За ігнорування указу Президента за статтею
Стаття 160. ситуація розцінюватиметься як державна зрада.
ОСОБИ СХІДНОЇ УКРАЇНИ
Стаття 161. Першими особами Східної України є Президент, Прем’єр Міністр, Глава Парламенту, Голова Верховного Суду, Генеральний Прокурор.Стаття 162. Перші особи Східної України обираються на певний термін.
Стаття 163. Перші особи Східної України мають:
Стаття 163.1. Абсолютну недоторканність;
Стаття 163.2. Можливість перебувати на будь-якій території Східної України;
Стаття 163.3. Мають доступ до будь-якої рації держ. структур;
Стаття 163.4. Право на написання указів (згідно з повноваженнями), які не суперечать Конституції.
Стаття 164. Перших осіб Східної України повинні знати в обличчя, навіть якщо вони не перебувають на службі.
Стаття 164.1. Перші особи Східної України завжди на службі, навіть перебуваючи у цивільному одязі.
СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА
Стаття 165.1. Народний депутат має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано.
Кожний народний депутат у Верховній Раді України та її органах, до складу яких його обрано, має один голос.
Народний депутат може брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради України з правом дорадчого голосу, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 165.2. Народний депутат реалізує на засіданнях Верховної Ради України та в роботі її органів надані йому права відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.
Стаття 165.3. Народний депутат бере особисту участь у засіданнях Верховної Ради України чи її органів, до складу яких його обрано.
Стаття 165.4. При опрацюванні і прийнятті законопроектів, постанов та інших актів Верховної Ради України поправки, пропозиції та зауваження, внесені народним депутатом, розглядаються і по них приймаються рішення щодо їх врахування чи відхилення.
Стаття 165.5. Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Стаття 166. Обов'язки народного депутат Східної України:
1) дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси громадян та держави;
2) додержуватися вимог Конституції України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України;
3) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів;4) додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики.Стаття 167. Непорушність повноважень народного депутата України:
1) Ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, крім випадків, передбачених Конституцією України та іншими законами України.
2) Повноваження народного депутата та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені в умовах воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
3) Держава гарантує народному депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень.
Стаття 168. Звільнення народного депутата України від призову на військову службу або збори:
Народний депутат на строк виконання своїх повноважень звільняється від призову на військову або альтернативну (невійськову) службу, а також від призову на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори.
Стаття 169. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Стаття 170. Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі:
Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі, обіймати інші оплачувані посади, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю.
Стаття 171. Повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.
Стаття 171.1. Повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі:
1) складення повноважень за його особистою заявою;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;
5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;
6) його смерті.
Стаття 171.2. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:
"Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.
Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".
ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
Стаття 172. Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
Стаття 173. Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця.
Стаття 173.1. Винятком є:
- Несплата податків у встановлений законом термін;
- Неподача звітності підприємця про свій майновий стан та щотижневі доходи.
Стаття 175. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.